мысли в авоське-12
Публицистика

irina kramarenko, israel
Я песинерка,замужем. Мой муж был хорошим музыкантом.Теперь редко об этом вспоминает,но гитара всегда под рукой.Я прожила большую и интересную жизнь.Люблю животных.Каждый месяц помогаем с мужем материально маленькой церквушке в арабском поселении Яфия не далеко от Назарета.Близко общаемся с батюшкой-отцом Романом.На службе бываем редко.Тяжело.По специальности я инж.строитель.Пишу в этих маленьких рассказиках о том что вижу,слышу и чувствую.Это кусочки из моей жизни здесь в Израиле.Я-полукровка и у меня был выбор определиться с религией.Мне удалось поработать несколько лет в ортодоксальной семье(мыла все что попадало под руки)И я хорошо почувствовала кто это...А позже жизнь свела меня с Борисом....и мы с мужем пошли за ним...Спасибо,что так случилось! За 20 лет жизни здесь у меня отложилось кое-что в мозгу и в сердце.А главное-быть добрее ко всеу и ко всем над чем Господь наш трудился.Простите,если что не так в моих мыслях непутёвых.
e-mail автора: kiva38@mail.ru

Такие вот стиши ... - Георгий Петров

Верующие и политика - Александр Грайцер

Народ Торы - Галина

Статья в газету :
Живых не считают живыми - Вера Филинкова

Поэзия :
Осень жизни. - Андрей Краснокутский

Поэзия :
Все пройде... - Cветлана Касянчик
Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.